Європейський Союз розглядає можливість введення нових правил, які можуть обмежити або навіть заборонити мікротранзакції у відеоіграх, що викликало бурхливі дискусії серед розробників, гравців та регуляторних органів. Ці запропоновані зміни випливають із Закону ЄС про цифрову справедливість, який має на меті усунути маніпулятивні внутрішньоігрові покупки та оманливі системи, замасковані під віртуальну валюту.
Те, що почалося зі скарги на шведську гру про коней Star Stable, переросло в загальноєвропейську дискусію про прозорість, захист споживачів та те, чи повинні уряди вирішувати, як ігри заробляють гроші. Прихильники вважають це давно необхідним кроком проти механізмів «плати, щоб виграти», тоді як критики попереджають, що це може паралізувати квітучу ігрову індустрію Європи. У міру того, як ЄС наближається до остаточного затвердження закону, залишається одне питання: чи може він насправді досягти успіху там, де інші зазнали невдачі?
Що намагається зробити ЄС та чому?
Нова пропозиція Європейського Союзу, представлена в рамках Закону про цифрову справедливість, має на меті реформувати спосіб представлення та придбання мікротранзакцій у відеоіграх. Мета полягає не стільки в тому, щоб повністю заборонити мікротранзакції, скільки в тому, щоб запобігти появі оманливих систем, які маскують витрати реальних грошей за допомогою віртуальної валюти, такої як дорогоцінні камені, монети або кредити. Регулятивні органи стверджують, що гравці, особливо діти, часто вводяться в оману щодо того, скільки вони насправді витрачають, коли в іграх використовуються непрямі валюти замість реальних цін в євро.
Згідно з пропонованою схемою, всі покупки в іграх повинні чітко відображати їхню вартість у реальних грошах, надавати доступні варіанти повернення коштів та усунути маніпулятивні елементи, такі як «обмежені за часом пропозиції» або фальшиві знижки. Мережа співпраці ЄС у сфері захисту прав споживачів спеціально націлилася на практики, що експлуатують психологію гравців, включаючи системи «плати, щоб виграти», де гравці отримують конкурентні переваги завдяки покупкам.
За словами чиновників ЄС, ці правила покликані захистити споживачів, особливо молоду аудиторію, від експлуатації агресивними тактиками монетизації. Хоча мало хто заперечує мету захисту споживачів, ігрова індустрія попереджає, що запропоновані зміни можуть кардинально змінити спосіб розробки та монетизації сучасних безплатних ігор у Європі.
Як все почалося з віртуальних коней
Зусилля ЄС щодо регулювання мікротранзакцій почалися з несподіваного джерела: шведської онлайн-гри для дітей під назвою Star Stable. Батьки скаржилися, що гра спонукала дітей купувати віртуальну валюту в грі, не розуміючи, скільки реальних грошей вони витрачають. Те, що здавалося невеликими цифровими покупками «Star Coins», часто перетворювалося на значні рахунки за кредитною карткою, що спонукало Мережу співпраці ЄС у сфері захисту прав споживачів вжити заходів.
Цей випадок заклав основу для Закону про цифрову справедливість та його нового акценту на прозорості. Законодавці стверджували, що якщо віртуальну валюту можна обміняти на предмети або переваги в грі, її слід розглядати як фінансову транзакцію, а не як нешкідливу функцію. Їхнє міркування було простим: якщо гравці витрачають реальні гроші, вони заслуговують на таку саму прозорість і права споживачів, як і будь-який інший покупець.
Хоча Star Stable, можливо, і спровокувала цю дискусію, ідея стягування з гравців плати за цифрові додатки не є новою. Першим значним прикладом був DLC Oblivion Horse Armor, випущений у 2006 році, коли Bethesda запропонувала невелике косметичне оновлення за 2,5 долара. Тоді це викликало глузування, але відкрило двері для бізнес-моделі, яка еволюціонувала в сучасні мікротранзакції, лутбокси та системи «плати, щоб виграти».
Від дитячої гри про коней до законодавчих ініціатив на континентальному рівні — історія мікротранзакцій показує, як невеликі дизайнерські рішення можуть швидко змінити всю галузь.
Як реагує ігрова індустрія ЄС
Європейська ігрова індустрія не сприйняла ці пропозиції легковажно. Великі розробники, включаючи Supercell, попередили, що нові правила можуть кардинально змінити спосіб функціонування безплатних ігор у регіоні. У відкритому листі генеральний директор Supercell стверджував, що Закон про цифрову справедливість «порушить принцип роботи багатьох ігор», змусивши компанії замінити економіку на основі токенів на реальні валютні котирування для кожного ігрового предмета.
Розробники стверджують, що така зміна не тільки ускладнить ігровий досвід, але й зашкодить одній з небагатьох глобальних історій успіху Європи у сфері технологій. Вони стверджують, що системи, які використовують віртуальну валюту, такі як купівля токенів гуртом, існують для того, щоб зробити транзакції більш плавними та зменшити кількість повторюваних дрібних платежів. На їхню думку, нова система вимагатиме постійного схвалення батьків, індивідуального ціноутворення для кожної транзакції та нереалістичного рівня відповідності для розробників.
Кілька великих торгових організацій, включаючи Європейську федерацію розробників ігор, підтримали ці побоювання. Вони попереджають, що надмірне регулювання може зашкодити невеликим студіям, які не мають ресурсів для адаптації, залишивши лише великим видавцям можливість дотримуватися вимог. Критики також побоюються, що це може підштовхнути розробників до інших форм монетизації, таких як реклама в іграх, що може створити нові проблеми для конфіденційності та задоволення користувачів.
Попри ці застереження, мало хто в галузі заперечує, що щось має змінитися. Навіть компанії, які виступають проти цих пропозицій, визнають, що нинішня модель психологічних тригерів, обмежених у часі пропозицій та непрозорого ціноутворення зайшла занадто далеко. Зараз питання полягає в тому, як реформувати ці системи, не придушуючи творчість і не виганяючи розробників з Європи.
Що про це думають геймери
Громадська думка серед геймерів була набагато більш розділеною. Багато гравців вітають втручання ЄС, розглядаючи його як давно очікуваний крок до обмеження маніпулятивного дизайну та механізмів «плати, щоб виграти». Протягом багатьох років гравці критикували те, як сучасні ігри змушують користувачів витрачати гроші за допомогою фальшивих знижок, подій, що викликають страх пропустити щось важливе, та прихованих витрат за віртуальними валютами. Ці системи часто стирають межу між розвагою та експлуатацією, особливо в мобільних та безплатних іграх.
Водночас деякі геймери побоюються, що державне регулювання може вийти за межі та обмежити творчу свободу. Вони стверджують, що не всі мікротранзакції є шкідливими та що опціональні покупки, такі як косметичні скіни або пакети розширення, допомагають розробникам фінансувати постійну підтримку своїх ігор. Інші зазначають, що деякі з їхніх улюблених ігор, такі як Clash of Clans, можуть не вижити, якщо кожна покупка вимагатиме прямого ціноутворення в євро та нових рівнів юридичного затвердження.
На форумах і в соціальних мережах ця дискусія відображає наростання напруги між справедливістю і свободою. Гравці незадоволені станом монетизації, але обережно ставляться до того, що станеться, коли політики втрутяться, щоб «виправити» ситуацію. Хоча багато хто досі пам'ятає негативну реакцію на DLC Oblivion Horse Armor як момент, коли ця проблема почалася, мало хто може погодитися з тим, як має виглядати справедлива система сьогодні. Для більшості геймерів надія проста: більше прозорості, менше маніпуляцій і ігровий досвід, який винагороджує майстерність, а не купівельну спроможність.
Чи дійсно ЄС досягне успіху?
Чи зможе ЄС успішно ліквідувати або регулювати мікротранзакції, залишається невідомим. Закон про цифрову справедливість все ще проходить етапи консультацій, і кілька органів ЄС не можуть дійти згоди щодо того, як саме слід визначати віртуальну валюту. Деякі юридичні експерти стверджують, що ігрові токени слід розглядати як цифрові товари, подібні до завантажуваного контенту, тоді як інші хочуть, щоб їх класифікували як фінансовий інструмент, який підлягає такому ж контролю, як і реальні гроші. Доки це розмежування не буде чітко визначено, його виконання в різних державах-членах залишатиметься непослідовним.
Навіть якщо закон буде прийнятий, його впровадження може зайняти роки. Великі видавці, такі як Supercell і Ubisoft, мають ресурси для адаптації, але менші студії можуть постати перед труднощами у дотриманні складних вимог щодо прозорості та повернення коштів. Це може призвести до зменшення кількості незалежних видавців і навіть змусити деякі компанії повністю вийти з європейського ринку. Подібна ситуація склалася після введення GDPR, коли витрати на дотримання вимог змусили багато невеликих вебсайтів і сервісів закритися в ЄС.
Попри ці виклики, тиск на реформи навряд чи ослабне. Поширення маніпулятивних систем монетизації та «плати, щоб виграти» вже підірвало довіру громадськості до багатьох ігрових компаній. Якщо зусилля ЄС зможуть відновити цю довіру, зробивши мікротранзакції більш прозорими, чесними та менш експлуататорськими, це може встановити новий глобальний стандарт захисту цифрових споживачів. Однак, якщо законодавство стане занадто обтяжливим або фрагментарним, існує ризик повторення тих самих помилок, коли політика, спрямована на благо, в результаті карає як гравців, так і розробників.
Наразі дискусія щодо мікротранзакцій продовжує відображати ширше питання, яке стоїть перед ігровим світом: чи слід заробляти задоволення через ігровий процес, чи купувати його за гроші, замасковані під дорогоцінні камені та жетони?
Рекомендовані продукти
